Гломерулонефрит є запальним захворюванням, що вражає нирки, зокрема ниркові клубочки, порушуючи їх фільтруючу здатність. Внаслідок запального процесу осередки ниркових сит розширюються, а клубочки виділяють утримувані в нормі компоненти крові: білки та еритроцити. Вони і виявляються при гломерулонефриті в сечі в надмірній кількості. Ця втрата збіднює кров компонентами, важливими для балансу рідин, що загрожує появою набряків, анемії та гіпертонії.
Як відбувається фільтрація?
Згадаймо анатомію, щоб краще розібратися у механізмах стану. Ниркове тільце утворене судинною частиною, що складається з клубка артеріальних капілярів, яка називається нирковим клубочком, оточеним епітеліальною капсулою. Ця капсула складається з двох листків: парієтерального та вісцерального; останній становлять спеціальні клітини - подоцити. Між двома шарами епітелію утворюється камера, яка називається клубочковою, в яку зливається нирковий фільтрат. Подоцити забезпечені відростками (ніжками), які досягають капілярного епітелію. Ці клітини заряджені негативно і мають невеликі проміжки, що перешкоджають проходженню великих молекул у кров.
При запаленні подоцити збільшують свою проникність, дозволяючи проходити навіть великим молекулам, як білки. Запальний процес, пов'язаний із гломерулонефритом, зазвичай носить симетричний та двосторонній характер із залученням клубочків обох нирок.
Як проявляється гломерулонефрит ?
Основними клінічними проявами гломерулонефриту є гематурія; протеїнурія; порушення функції нирок; артеріальна гіпертензія; набряки.
Існує безліч форм гломерулонефриту з різним патогенезом, перебігом та прогнозом, від безсимптомних до летальних форм, що протікають гостро чи хронічно у бік ниркової недостатності. Загальним елементом між різними формами є наявність запального ураження ниркових клубочків, в іншому існує широка варіабельність як з причин виникнення, так і з найбільш відповідного лікування. Насамперед, розрізняють гостру та хронічну форми.
Гострий гломерулонефрит: раптовий початок гематурії та протеїнурії, що супроводжується швидко прогресуючою нирковою недостатністю, набряками, артеріальною гіпертензією і підвищенням рівня креатиніну та сечовини у сироватці крові.
Хронічний гломерулонефрит: повільне та прогресуюче зниження функції нирок з виявленням у сечі гематурії та протеїнурії, що повільно призводить до уремічного синдрому.
Настання ниркової недостатності займає дні або роки і є наслідком зношування нефронів уцілілих внаслідок компенсаторного функціонального навантаження. Протеїнурія, як правило, не перевищує 3 г за 24 години.
Як лікувати? Фахівці МЦ «Боголюби» підкреслюють, що Вибір терапії залежить від патології, наслідком якої є гломерулонефрит. Наприклад, постстрептококовий гломерулонефрит лікують антибіотиками, такими як пеніцилін, амоксицилін та еритроміцин; з іншого боку, у разі гломерулонефриту, пов'язаного з нефротичним синдромом, кортикостероїди та імунодепресанти забезпечують помірний терапевтичний успіх. На жаль, у ряді випадків першопричини ниркового запального процесу не відомі, тому за відсутності усталеної етіологічної терапії приймаються загальні правила.
Гострий гломерулонефрит вимагає дотримання дієти з низьким вмістом натрію та білка, можливе використання антигіпертензивних препаратів. Хронічний гломерулонефрит передбачає дотримання низькобілкової дієти, антигіпертензивної терапії; застосування вітаміну Д, статинів, помірну фізичну активність.