Різні фази менструального циклу мають значний вплив на прояв симптоматики циститу. І уретра, і нижня частина сечового міхура мають те саме ембріональне походження, що і тканина піхви. Тому гормональні зміни збільшують ризик рецидиву циститу, залежно від фази менструального циклу. Зупинімося на тому, що таке менструальний цикл і як він впливає на урологічне здоров'я жінки.
Цистит та затримка менструації: чи є зв'язок?
Чи може бути цистит причиною затримки менструації? Відповідь: ні. Імовірніше протилежне. Цистит можуть провокувати гормональні зміни, які відповідають за менструальний цикл. Як же кожна із 4-х менструальних фаз може вплинути на виникнення циститу?
Під час менструації хворобливі симптоми лише на рівні сечового міхура зазвичай зменшуються чи повністю зникають. Частота сечовипускання збільшується, що дозволяє краще промивати сечовий міхур, запобігаючи виникненню інфекцій сечовивідних шляхів. Це пов'язано з різким падінням рівня прогестерону, що призводить до виведення рідини, накопиченої в передменструальну фазу, (коли рівень прогестерону був на найвищому рівні).
Падіння рівня прогестерону також збільшує кількість дефекації та кількість рідини, що виводиться з калом. Це викликає зміну стільця, який стає більш м'яким і частішим. Коли кишечник порожній, а матка зменшена в об’ємі, тиск, що чиниться на сечовий міхур та тазові нерви, також зменшується.
Фолікулярна фаза слідує за менструацією і триває близько 8 днів. У цій фазі рівень естрогену збільшується і досягає максимального піку. Це збільшення естрогену призводить до дозрівання фолікула, що містить запліднену яйцеклітину. Збільшення рівня естрогену, збільшення вагінальної змазки та ще не дуже об'ємна матка забезпечують жінці певний урогенітальний комфорт.
Овуляторна фаза слідує за фолікулярною фазою і триває приблизно 48 годин. Дозрілий фолікул активує секрецію лютеїнізуючого гормону, за чим слідує різке зниження рівня естрогену та прогестерону. Ці гормональні зміни послаблюють стінки фолікула, що розривається, виштовхуючи яйцеклітину. Яйцеклітина захоплюється трубками і може бути запліднена сперматозоїдом. Все це підвищує ризик бактеріального рецидиву.
У тих, хто намагається завагітніти під час овуляторної фази, спостерігається збільшення частоти рецидивів циститу. Це пов'язано з підвищеною кількістю статевих актів у цій фазі та лужністю сперми, яка, ще більше підвищуючи рН піхви, перешкоджає виживанню корисних лактобактерій.
Лютеїнова фаза починається відразу після овуляції та триває 14 днів. На відміну від інших фаз, тривалість яких варіюється, лютеїнова фаза має однакову тривалість. На цій стадії фолікул, що викинув яйцеклітину під час овуляції, перетворюється на жовте тіло. Якщо яйцеклітина не буде запліднена, жовте тіло зникне, рівень прогестерону різко впаде разом із рівнем естрогену, почнеться менструація та новий менструальний цикл.
Передменструальна фаза є найбільш критичний період щодо рецидивів циститу. Сухість піхви: збільшення прогестерону провокує сухість піхви, що, з одного боку, робить слизову оболонку більш чутливою, а з іншого – збільшує ризик мікротравми під час статевого акту. Це сприяє посткоітальному циститу. Оскільки у вагінальному слизу присутні важливі антибактеріальні речовини, зниження його секреції пов'язане з підвищеним ризиком бактеріальних інфекцій у передменструальну фазу.
Тривога, стрес і депресія знижують больовий поріг, посилюють м'язові контрактури та знижують імунний захист, провокуючи нові інфекції сечового міхура. Отже, бачимо, що овуляція і передменструальна фаза - це найбільш критичні моменти щодо циститу.