Будь-яке утворення в зоні статевих органів здатне наштовхнути чоловіка на підозру щодо венеричної хвороби та серйозно стурбувати. Однак перламутрові папули не є симптомом жодного із захворюваннь, що передаються статевим шляхом. Зазвичай, ці утворення розвиваються на голівці статевого члена. Їх розмір та колір можуть варіювати. Перламутрові папули нагадують невеликі прищики, мають білувато-рожевий колір та діаметр від 1 до 3 міліметрів. На відміну від генітальних бородавок вони дрібніші та не локалізуються на мошонці чи анусі.
Які причини?
Остаточно природа виникнення перламутрових папул досі не з'ясована. Існує дві популярні теорії виникнення утворень: рудиментарна та фолікулярна. Відповідно до рудиментарної теорії, у людиноподібних мавп та давніх людей подібні нарости мали місце. А сьогоднішні перламутрові папули – це рудиментарна спадщина. Фолікулярна теорія передбачає, що папули є видозміненими волосяними фолікулами.
Згідно зі статистикою, перламутрові папули зустрічаються у 48% чоловіків. Відношення до інфекції ці папули не мають і абсолютно нешкідливі. Найчастіше утворення діагностують у необрізаних чоловіків.
Симптоми та ускладнення
Папули не викликають ні болю, ні сверблячки, вони не заразні та на сексуальне життя не впливають. Їхній ріст може з віком припинитися. Форму та колір вони не змінюють і не поширюються далі з часом. З огляду на схожість з іншими станами пацієнтам, які мають парламутрові папули, слід звернутися на консультацію до дерматолога або уролога.
Якщо пацієнт вживає якихось самостійних дій, спрямованих на позбавлення від утворень, наприклад, обробляє фармакологічними препаратами, вищипує пінцетом тощо, то це може призвести до дерматиту. У разі хірургічного видалення папул можливі такі ускладнення, як втрата чутливості голівки члена, вторинне приєднання інфекції, набряк, кровотеча.
Діагностика
Встановлення діагнозу здебільшого не становить складнощів, і досить візуального огляду лікаря. Диференціальна діагностика потрібна по відношенню до:
• генітальних бородавок;
• гранул Фордайса ;
• контагіозного молюска;
• ектопічних сальних залоз.
При таких підозрах може бути призначена дерматоскопія та біопсія із гістологічним дослідженням.
Що робити?
Появі перламутрових папул не можна запобігти і вони не вимагають особливого догляду. Для здоров'я вони не становлять ризику, проте сама їхня наявність може викликати у чоловіка психологічний стрес, особливо коли вони численні і помітні. Тому багато пацієнтів шукають рішення, щоб усунути утворення. Пероральних препаратів для усунення папул немає.
Для досягнення косметичного ефекту використовують кілька методів. Один із найсучасніших і безболісних – це лазерне видалення. Процедура має високий естетичний результат. Точковий вплив лазера розщеплює папулу, після чого не залишається рубців і не вражається здорова зона.
Папули можуть видалятися також за допомогою кріодеструкції та електрокоагуляції. При кріодеструкції на утворення діють рідким азотом, клітини папул руйнуються та поступово відмирають. Ефект проявляється протягом двох тижнів. Після загоєння можлива залишкова пігментація.
Електрокоагуляція передбачає максимальне висушування тканини, після чого її залишки видаляються хірургічно. Мінус методу - у можливому рубцювання.
Фахівці МЦ «Боголюби» обирають терапевтичний метод залежно від індивідуальних особливостей пацієнта та клінічної ситуації. Після втручання пацієнту рекомендується на 10 – 14 днів відмовитися від статевих контактів. Слід знати, що згодом можливий рецидив. Прогноз щодо перламутрових папул сприятливий.