Лімфедема – патологічний стан, що характеризується аномальним та надмірним накопиченням лімфатичної рідини. Простіше кажучи, лімфедема визначається як застій рідини у тканинах, виражена закупорка чи порушення роботи лімфатичної системи.
Як розпізнати? Зазвичай вражаються нижні кінцівки, хоча проблема може торкнутися будь-якої ділянки тіла, включаючи верхні кінцівки, геніталії, обличчя, груди, шию, таз. Коли нормальний лімфоток утруднений, формується типовий набряк, що веде до змін шкіри та тканин.
Лімфедема виникає, коли лімфатичні судини не можуть адекватно дренувати лімфу. На практиці хронічне та прогресуюче накопичення багатої білком рідини в тканинах перевищує здатність лімфатичної системи транспортувати рідину.
Чому це відбувається? Залежно від причини лімфедему розглядають як первинну (генетичну) чи вторинну (набуту). Ініціюючою причиною первинної ліфедеми є вроджені аномалії, що вражають лімфатичну систему. Цей варіант найчастіше зустрічається у жінок. Первинний вроджений лімфатичний набряк становить до 25% всіх форм первинного лімфатичного набряку. Це особлива форма лімфатичної оклюзії, яка чітко проявляється від народження.
Ранній первинний лімфатичний набряк – найчастіша форма первинного лімфатичного набряку (до 75%). Рання лімфедема стає клінічно очевидною у віці до 35 років. Зазвичай, у хворого з'являються перші симптоми в період статевого дозрівання. І тут жінки страждають частіше, ніж чоловіки.
Пізня первинна ліфедема: перші симптоми у хворого проявляються після 35 років. Пізня форма становить до 10% первинних лімфедем. Вторинний лімфатичний набряк: як випливає з терміну, цей варіант лімфедеми є вторинним по відношенню до різних патологій. Він є набутою дисфункцією лімфатичних судин. Вторинна лімфедема вражає обидві статі без різниці. Найчастішою причиною проблеми стає ураження лімфатичних судин та вузлів паразитом. Wuchereria bancrofti .
Як проявляється лімфедема? Набряк може бути більш менш значним, залежно від тяжкості стану. В одних хворих спостерігається невеликий набряк ураженої кінцівки, а в інших клінічна картина може перероджуватись у справжню слоновість. Крім хронічних набряків, хворий, що страждає на лімфедему, може скаржитися на інші симптоми, це - зміна кольору шкіри, шкіра стає блискучою, потовщеною, схильною до інфекцій. Місцеві ознаки та симптоми також можуть бути пов'язані з лихоманкою, ознобом, рецидивними епізодами целюліту, лімфангіту, тріщин та виразок. Захворювання має тенденцію вражати одну кінцівку. Цей аспект має першорядне значення в диференціальній діагностиці лімфедеми.
Що робити? Виявивши симптоми проблеми, ви можете звернутися на консультацію до судинного хірурга МЦ «Боголюби». Цілями терапії лімфедеми є відновлення функції, зменшення фізичних страждань та запобігання розвитку інфекції. При вторинній лімфедемі основна етіологія також вимагає адекватного лікування. Цілком вилікувати лімфедему не можна. Проте пацієнту слід дотримуватись терапевтичної програми, яку призначив лікар. Помітним терапевтичним ефектом мають лімфодренаж, перев'язки, пресотерапія. З медикаментозних засобів призначаються бензопірони, ретиноїдні препарати, антигельмінтні засоби, антибіотики.
Деякі форми лімфедеми потребують хірургічного втручання. Хоча операція може значно знизити рівень набряку, таке лікування є паліативним і вимагає продовження медикаментозної терапії. Хірургія призначена для тих пацієнтів, у яких стан не покращується від консервативних заходів.
